Лінгвістичний (синтаксичний) метод

Якщо опис образів здійснюється за допомогою підобразів і їх співвідношень, то для конструювання системи розпізнавання використовують лінгвістичний або синтаксичний підхід з використанням принципу загальності властивостей. Основне припущення, яке робиться в цьому методі, ґрунтується на тому, що образи, які належать одному і тому ж класу, володіють рядом загальних властивостей або ознак, які відображають подібність таких образів. Ці загальні властивості можна частково ввести в пам’ять системи розпізнавання. Коли системі представити некласифікований образ, то вибирається набір ознак, що визначаються, причому останні інколи кодуються, а потім вони порівнюються з ознаками, закладеними в пам’яті системи розпізнавання. При використанні даного методу основна задача полягає у виділенні загальних властивостей за вибором образів, належність яких шуканому класу відома.

Вибір методу синтезу системи не розв’язує до кінця проблеми складання конкретної програми і проблеми реалізації. В більшості випадків є образи, що представляють кожний з розглядуваних класів. В таких випадках можна скористатися методами розпізнавання, які називаються "навчання з учителем". У схемі "навчання з учителем" система навчається розпізнавати образи за допомогою різного роду адаптивних схем. В деяких прикладних задачах для елементів, що належать до визначеного класу, навчаючі множини невідомі. У таких випадках, властиво, і можна звернутися до методів "розпізнавання з учителем". Розпізнавання по схемі навчання з учителем характеризується тим, що відома правильна класифікація кожного навчаючого образу. У випадку навчання без учителя потрібно конкретно вивчити класи образів, які є в даній інформації [1].
Типовим прикладом лінійного представлення є блок-схеми, технічні і архітектурні креслення і т.д. Лінійні структури можуть бути описані аналітично, а з використанням ЕОМ можна порівняно легко формувати складні структури. Ці структури використовують також в тих випадках, коли для вводу зображення застосовують методи слідкування за контуром чи іншими траєкторними точками. Яка б структура не використовувалась, в машинному представленні найкраще використовувати єдиний вид структури даних – ланцюговий код. Це послідовність з восьми цифр.

Перевага ланцюгового коду – його компактність. Код дозволяє представити складні дані про зображення, що складається з великого числа областей, у стиснутому вигляді. Оскільки ланцюгові коди представляють дані про границю, їх зручно застосовувати в ЕОМ до задач, що потребують зберігання форми областей. Границі для цілої області можуть зберігатися в формі лінійних списків.